Опубліковано: 30 Червня 2016

Міністерство інфраструктури України вважає, що «єдиний електронний квиток на всі види транспорту – вимога сучасності». З цим важко посперечатися… поки ти не заходиш в тролейбус, який стирає гуму на своєму маршруті останні 20-25 років. Або поки не сідаєш в «маршрутку», яка до переобладнання перевозила кавуни. Власне, в цих двох реченнях – короткий опис стану запорізького таксопарку. Як приватного, так і муніципального. Однак, може, ми занадто песимістичні і передові технології вже впритул підібралися до міської системи перевезень? Спробуємо розібратися.

Електротранспорт в трансі

«Понад 90% громадського транспорту в Запоріжжі відпрацювало свій термін», – і це не фантазії журналістів, а інформація від Управління з питань транспортного забезпечення та зв’язку. «Із 102 тролейбусів, що експлуатуються у місті Запоріжжя, 85 од. (86%) відпрацювали нормативний термін (10 років)…, з 126 трамваїв – 125 од. (99,2%)», – йдеться в поширеному документі.

В управлінні вважають, що тролейбуси морально застарілі, мають неефективне енерговитратне обладнання, не відповідають вимогам сучасного комфорту для перевезення пасажирів і потребують оновлення. Однак грошей, щоб докорінно змінити цю ситуацію, в міському бюджеті немає. Тому пропозиції глави управління Олександра Васюка мають косметичний характер. В 2016 році для розвитку електротранспорту планується придбати 10 тролейбусів і 10 автобусів місткістю до 100 пасажирів. Ще 10 трамваїв і 10 тролейбусів будуть відремонтовані.

Великі… слова

До речі про автобуси. Майже кожен міський голова вважає за потрібне пообіцяти громадянам новий та місткий транспорт. Ще у 2005 році тодішній мер Євген Карташов (2003 – 2009) казав: «Найкращі маршрути отримають ті перевізники, які запропонують пасажирам нові великі автобуси. Всі розвалюхи повинні піти на металобрухт». Але під «великими автобусами» він мав на увазі «Богдани», які вже через рік роботи мало чим відрізняються від своїх «попередників». А ось ще один оптимістичний заголовок від 2009 року з сайту запорізької мерії – «Наступного року запорожці пересядуть в більш зручні і безпечні автобуси». Цього разу мова йшла про автобуси «I-VAN». Так, на них громадяни пересіли, але випадки ці поодинокі.

Неодноразово під час своєї каденції про автобуси згадував і Олександр Сін (2010 – 2015). В останні місяці своєї роботи він запропонував ввести «соціальні маршрути», які, на його думку, повинні були «приструнити» апетити приватних компаній-перевізників».

«Нам потрібно щорічно купувати певну кількість автобусів різної місткості, і тоді городяни перестануть залежати від приватних перевізників. За рік ми таку програму не реалізуємо, але протягом 3-4 років це зробити реально», – цитувала Олександра Ченсановича газета «Субота».

Чи приструнили? Питання риторичне.


Думки перевізників

В свою чергу приватні підприємці вважають, що через великі автобуси доведеться підіймати вартість проїзду.
«Ось на дев’ятий маршрут поставили MAN. За чотири оберти він спалив 64 літри солярки. Так це він менше ніж півдня відпрацював. А один літр коштує 18 грн. Помножимо і виходить 1150 грн. А Sprinter`у (вміщує 20 пасажирів, – автор) на день вистачає 32 літра. Тому якщо переходити на великі автобуси, то вартість проїзду буде вже 10 грн», – поділився з нами своїми думками перевізник, який захотів залишитися неназваним.

Але це не єдина проблема. Також потрібен аналіз, наскільки добре чи погано справиться проспект Соборний та вулиця Перемоги (головні транспортні артерії місті) з габаритним транспортом? Є проблема дорожнього покриття, яку міська влада вирішує знов ж таки косметично, а не систематично.

Інша дилема – незахищеність від тіньових тисків. Не секрет, що зі зміною політичних сил міняються й так звані «смотрящіє». Запоріжжя у цьому плані є яскравим прикладом, бо місто прославилось на всю країну не впровадженням інновацій або стрімким розвитком. На кілька років «обличчям» запорізького краю став Євген Анісімов, бізнесмен та… кримінальний авторитет. Саме до його офісу стікалися мільйони гривень з приватних та комунальних підприємств. Це підтвердили результати обшуку, під час якого правоохоронці знайшли гроші з помітками «Водоканал», «Основаніє», «Тепломережа», а також… «Маршрутки». Але до цього ми повернемося трохи згодом.

Поза очі

Зрозуміло, що перевізники не до кінця відверті, бо не розголошують своїх методів нефіксованого заробітку. Один з найпопулярніших – запускати на маршрут більше машин, ніж є в офіційній документації. На це вказує і статистика. У 2015 році загальний обсяг перевезень на 92 автобусних маршрутах автотранспортом загального користування становив 41,2 млн чол. На 7 тролейбусних маршрутах й 8 трамвайних маршрутах ця цифра на 20 млн більша! Це при тому, що щоденно вулицями міста їздять 935 автобусів різного класу проти 80 трамвайних вагонів та 42 тролейбусів. Варто враховувати, що MAN’и, «Богдани», Sprinter`и та інші машини їздять по тих самих маршрутах, що й електротранспорт.
Ще одна проблема пов’язана з системою оплати, яка досі діє на деяких підприємствах. Умовно, щодня кожен водій повинен здавати в касу 2 тис. грн. Все, що він напрацює зверху – його. Звісно, роботодавець не дуже переймається тим, скільки водій буде за рулем – 8 годин або 12. Звідси й шалені перегони між «маршрутчиками» та ДТП, як наслідок


Інновації

Саме через велику кількість аварій у 2013 році Олександр Сін оголосив проведення реформи. Мова йшла про посилення покарання для водіїв-порушників, створення чорної бази з тих, що провинилися, обмеження швидкісного режиму, обладнання всіх маршрутних таксі відеореєстраторами та GPS-системами. На початок 2014 року останні повинні були бути встановленні на всі «маршрутки».

Однак були й дійсно революційні, як для Запоріжжя, рішення. На вересень 2013-го за рахунок перевізників 200 автобусів були оснащені системами GPS-контролю BusTrack. В основі їх роботи – супутникове відстеженні руху. На сайті вustrack.com.ua співробітники управління транспорту могли побачити, хто з водіїв порушує швидкісний режим. «Крім того, кожен «маршрутник» відстежується даною системою, і в разі порушення легко перевірити, хто в цей момент був за кермом, аж до імені та прізвища, а також реєстраційного номера транспортного засобу», – писав сайт «Репортер».

У свою чергу запоріжці могли побачити через свої смартфони чи комп’ютери, коли до зупинки під’їде потрібний їм автобус. На електронній карті транспорт позначався кількома кольорами: зеленим (об’єкт рухається), синім (стоїть), червоним (перевищує швидкість).

Впровадженням цієї системи займався тодішній голова управління Юрій Дроздов і вона дійсно працювала. Однак у жовтні 2014 року він був заарештований за обвинуваченням у вимаганні в особливо великих розмірах. Журналісти пов’язували цю справу з тим самим обшуком у Анісімова та знайденою поміткою «Маршрутки». Варто зазначити, що до суду справа Дроздова таки потрапила, але стаття в ній вже була інша – «Шахрайство і зловживання службовим становищем». Як результат – два роки умовно і штраф в розмірі 8,5 тисячі грн. Чиновник залишився на волі, але без посади.

Якщо повернутися до проекту вustrack.com.ua, то зараз він вже не відображає пересування транспорту. Максимум інформації, яку можна отримати, – це кількість маршрутів та їх схеми.

Сувора дійсність

У тому ж 13-му році міська влада фантазувала й про електронні квитки. За два роки Сувора дійсність
Не оминули Запоріжжя й розмови про впровадження електронного квитка у громадському транспорті. Як зазначають аналітики Інформаційної кампанії «Сильніші разом», активно на цю тему у різних містах України заговорили у 2014 – 2015 рр. Наприклад, два роки тому Рівненська міська рада планувала підписати контракт з корейською компанією, яка реалізує подібні проекти у різних містах.

У Запоріжжі все було трохи прозаїчніше. У 2013 році зам міського голови Сергій Гладченко сказав, що за два роки система е-квитків повинна з’явитись на всіх видах громадського транспорту. Але плану як такого не було, тому ці слова так і залишилися словами. Хоча перевізники з цього приводу не дуже сумували. Наш анонімний співрозмовник поділився такими думками з цього приводу: «Це хтось на цьому хотів гроші заробити. Але той електронний квиток додасть ще одну гривню до вартості квитка. Та й не хочуть перевізники в «білу» працювати».

Ще одна ідея, теж нереалізована, як ви розумієте, – встановити на зупинках ж/к екрани, які відображали б інформацію про рух автобусів за маршрутами.

Відзначмо, що у Програмі вдосконалення пасажирського транспорту в місті Запоріжжі на 2016 рік, яку депутати розглянули на сесії сьогодні, 30 червня, електронних квитків не має. Також не йде мови й про нічний громадський транспорт, який є ознакою прогресивного міста. На такі міри міська влада йде тільки під час масових заходів, як, наприклад, перегляд матчів Євро у фан-зоні на площі Фестивальній. Але перевізники також не дуже засмучені. «По-перше, виїжджати вночі – це небезпечно. По-друге, невигідно робити по тій ціні, по якій пасажири їздять вдень. А от якщо поставити 20 гривень, то водій буде виходити на маршрут. Але ж люди не погодяться», – каже наш співрозмовник.

Share on FacebookShare on VKTweet about this on TwitterShare on Google+