Як працює сфера ЖКГ у Львові, – фото, відео

295

Опубліковано: 28 Серпня 2017

У дитинстві похід до ЖЕКу був не найприємнішою подією, адже сидіти в напівтемних переповнених коридорах по 2-3 години було дуже нудно. Іще відтоді я пам’ятаю, що головним у приміщенні був «начальник». Він чи вона завжди голосно горланили і відправляли за двері всіх, хто до обіду вже встиг їх понервувати. Але страшнішими були нижчі за посадою – секретарі, паспортисти та інженери, особливо в понеділок перед обідньою перервою. Вони ходили ЖЕКом, гримали дверима і виплескували на вас ту лють, яку накопичили за період ранкової наради. Найсвітліші спогади в мене про двірничку тітку Марію, яка в понеділок, середу і п’ятницю приходила до моєї бабусі по воду, аби вимити наш під’їзд, і поки в старе відро з нержавійки набиралася вода, розповідала про різні чудасії, п’яного сантехніка Толю. Його я теж бачила, він часто з бригадою таких же замурзаних дядьків латав величезну трубу, крізь яку фонтанувала чиста холодна вода. У цю трубу просто забивали кілок, заривали в землю, асфальт не клали, бо за 3 місяці знову розкопувати… А потім прийшла незалежність… У ЖЕКах почали вчитися західної культури, з’явився національний стяг, один одного називали «пан» або «пані», усі ставали ввічливими, ну майже всі.

Не змінилася тільки робота дяді Толі, який далі латав труби кілками, тітка Марія прибирала двір та під’їзд, щоправда, вже не так часто. А згодом труби замінили на нові, і вони перестали ламатися, а дядя Толя помер від цирозу, та й тітка Марія стала бабою Марією, яка вже не миє під’їзд, але ще вправно мете міжквартальні дороги. І це не ностальгія, це реальний стан чи не всіх ЖЕКів в Україні, більшість із яких у 2005 стали називатися комунальними підприємствами.

Сихівський масив у Львові є чи не найбільшим так званим спальним районом. Одним із кварталів опікується Львівське комунальне підприємство (ЛКП) «Під Зуброю». Підприємство обслуговує 88 будинків, а це близько 30 тисяч населення. В ЛКП працює 150 осіб, більшість із них, звичайно, двірники та сантехніки.

Такою (з незначними відхиленнями) є структура комунальних підприємств майже кожного міста, і не помилюся, що і ситуація з найважливішими людьми, двірниками та сантехніками, також аналогічна. Більшості з них далеко за 50, і вони працюють у цій сфері вже десятиліття. Працюють, бо ніхто з молодих за 3200 в холод, спеку, дощ мітлою і примітивним криголамом прибирати вулиці не хоче. Звичайно, порівнювати Україну з Великою Британією – просто абсурд, але саме англійців вважають засновниками сучасного клінінгу. У них навіть є цілий науковий комплекс – Британський інститут клінінгових наук. Тому свої вулиці вони вручну майже не прибирають. Зарплата їхніх двірників у 10-15 разів більша за зарплату наших, та й робота легша вдесятеро. Адже прибрати листя в парку за допомогою маленької машинки-порохотяга набагато простіше, аніж мести вручну.

N3
N5
N4
N6

Більшу частину роботи британські двірники виконують, як і наші, ще до сходу сонця, але їх частенько можна побачити і серед дня, адже спеціальні фахівці обходять ділянки міста, аби прозондувати ситуацію. У нас теж є така посада – «майстровий», зранку він має обходити свій квартал, аби пізніше прозвітувати про наявність лампочок, стан будинків і прибудинкових територій. Та враження, що це лише номінальна посада.

За кордоном компанії-управителі на різних засадах займаються лише прибиранням доріг або догляданням за житловим фондом, інших функцій у них немає.

Такі центри діють у всіх містах України, переважно це величезні приміщення, які зонують уже безпосередньо на місці. У Львові ЦНАПи розмістили в кожному районі, здебільшого при міських адміністраціях.

N8
N9

Що не вирішують у ЖЕКах – вирішують у міських районних адміністраціях – гігантських компаніях-управителях, які, крім господарських обов’язків, мають безліч інших. Фактично комунальні підприємства опікуються житловим фондом за кошти, які надходять із квартплати, тобто йдеться про вирішення поточних питань, а райадміністрації займаються більш глобальними – ремонтом дахів чи інженерних мереж. Залежно від району кожна райадміністрація має в підпорядкуванні певну кількість комунальних підприємств. У випадку з Личаківською районною адміністрацією міста Львова – це 8 ЛКП. До речі, їх було значно більше, але у 2001 після ухвалення закону про ОСББ відбулося укрупнення. Комунальні підприємства просто не витримували конкуренції, люди відмовлялися від їхніх послуг, навіть незважаючи на те, що в більшості випадків під час створення ОСББ тарифи на квартплату були значно вищими.

Утім згодом процес створення ОСББ зупинився, тож ліквідовувати ЖЕКи не було сенсу, але аби дати їм змогу «заробити на себе», їх перейменували на підприємства. Вони могли надавати і зараз надають різноманітні послуги: за окрему плату від мешканця вам поштукатурять стіни, зроблять дрібний сантехнічний ремонт. Плата за такі блага значно нижча за ринкову. Утім ці послуги не надто популярні – люди не довіряють комунальним працівникам. Єдині, хто залишився не при роботі, – двірники. Виникала навіть думка збільшити їм оплату, створити так звані клінінгові організації, які б за 40-50 гривень за годину прибирали приватні помешкання (відомо, що зараз така послуга є дуже затребуваною), але ідея залишилася лише ідеєю.

До речі, у Франції немає такого зонування комунального господарства, як у нас. Там функціонує щось на кшталт наших ОСББ. Об’єднання мешканців там набули статусу юридичної особи й мають назву «синдикат». Колектив власників житла утворює синдикат, до компетенції якого входять питання утримання будівлі й управління загальною частиною нерухомого майна. Тобто державна політика у Франції спрямована на об’єднання мешканців у синдикати, підпорядкування міського господарства комуні.

У кожного міста схожа структура міського департаменту чи управління ЖКГ. Її розробили ще в радянський період, і досі вона нас влаштовувала. Утім відповідно до реформи, яка чекає на нас невдовзі, усе мало б змінитися, і структура також. Адже після створення ОСББ та перехід на компанії-управителів ЖЕКи та райадміністрації теоретично стануть непотрібними. Але це лише в теорії, бо ліквідація цих ланок – це втрата робочих місць, а також фахівців із певних сфер, які там таки є.

Зараз у Львові департамент ЖКГ не оптимізували, а, навпаки, розширили – додали управління із керування ОСББ, структуру, яка в майбутньому відповідатиме за всю життєдіяльність об’єднання співмешканців. Також у департаменті впевнені, що стихійно та одномоментно ніхто комунальні підприємства не буде ліквідовувати, їх укрупнюватимуть, а пізніше таки створять одну компанію-управителя.

Можна наводити різні моделі управління житловим фондом Італії, Іспанії чи Фінляндії, але все це ті моделі, до яких ці країни прийшли методом проб і помилок, і сліпо їх наслідувати Україна не може. Усі знають, що аби покращити стан українського ЖКГ, треба підняти квартплату. От тільки де взяти гроші на неї? Створювати ОСББ? Існує десятки прикладів, коли ця «панацея» розбивалася на друзки, і люди поверталися до ЖЕКів, бо гарні будинки, упорядковані доріжки і клумби – це додаткові гроші, а в українців їх немає. Навряд чи зайдуть і приватні компанії-управителі, адже це бізнес, а бізнесмени звикли заробляти. Так, вони обіцятимуть гарні послуги, але за них треба буде платити удвічі дорожче. Чи це зможе собі дозволити середньостатистичний українець?

А ще абсурд із пільгами. Як можна належно ремонтувати цей житловий фонд, якщо, наприклад, у двох районах міста Львова 70 відсотків сімей мають пільги – субсидії. У цьому випадку винаходити велосипед не потрібно, багато реформаторів пропонують пільги таки залишити, але, як і у всьому світі, монетизувати їх та зробити адресними.

Щоб ті родини, які справді не можуть сплатити за квартплату 1500 тисячі гривень, отримали на руки 700 гривень, і за ці кошти спільно з містом і державою взяли участь у проектах із теплозбереження: замінили вікна у під’їздах, обшили стіни будинку, оновили труби, поставили лічильники, одне слово, зробили все, аби мінімізувати витрати, адже у світі за комунальні послуги та обслуговування платять чималі кошти, але й бережуть те, за що платять, і шукають легальних способів зменшити свої витрати. І допоки в Україні не проведуть справді достойну реформу, яка буде поступовою і не ламатиме українців через коліно, доти буде існувати радянська система і структура управління ЖКГ.

Share on FacebookShare on VKTweet about this on TwitterShare on Google+