Опубліковано: 21 Серпня 2017

Вчора, 20 серпня, письменниця та громадська активістка Олена Герасим’юк презентували в Центрі мистецтв «Арт-Простір» в Запоріжжі книгу «Розстрільний календар». Це збірка свідчення про репресії Радянського Союзу від 20 до 90-х років – арешти, допити, катування, заслання, розстріли

Концепція проекту, за словами авторки ідеї, полягає в тому, щоб показати спільність радянської тюремної системи із тюремною системою, яка існує зараз.

«Коли вишуковували статті про жертв репресій, зрозуміли, що їх дуже багато. Саме тому вирішили зробити календар. Цими історіями ми показали, що у радянської системи не було вихідних. Для нас це стало особистим шоком. Однак ми уникали емоційних моментів, адже хотіли, аби люди відчували свої емоції і це було би поштовхом до дії», – зазначила Олена Герасим’юк.

Всю інформацію перевіряла наукова співробітниця АН. По окремих втрачено документи, або вони перебувають у російських архівах.

«Моя родинна історія стала одним із поштовхів до створення «Розстрільного календаря». Але цей гнів був пізніше. Спочатку виник гнів, що тюремні історії відомих людей не відомі загалу, – зауважила письменниця. – У січні, ми опублікували історію про тюремний період Остапа Вишні. Люди про це не знали і нас це шокувало. Те ж і про Леонтовича, Стуса».

Олена зауважила, що більш цікаво було писати книгу про мало відомих людей. Для отримання інформації використовували різні відкриті джерела, а також сайти бібліотек (оцифровані дані), архіви. І хоча книжковий формат не дав можливості вмістити всі історії (а це до 1000 статтей), він матиме продовження наступного року. Зокрема, особливу увагу буде надано історіям репресованих жінок та жінок репресованих чоловіків.

«У цій книзі є імена людей, які вбивали і посилали на смерть. Є історії жінок, котрі зазнали сексуального насильства. Історії про тих, хто боровся, і хто не хотів стояти перед вибором. Система, яка ставить людину перед вибором, це репресивна система. У нас немає культури обвинувачення тих, хто чинив злочини. Ці люди досій займають посади. Але ми не маємо бити їх точково. Якщо би ми переглянули історії тих, хто судив із 60 до 90, у нас не було би беркутів… У нас було би засвідчено, що зло покарано», – переконана Олена Герасим’юк.

Share on FacebookShare on VKTweet about this on TwitterShare on Google+