Опубліковано: 26 Квітня 2016

Саме зараз Україна переживає, мабуть, найбільш кризовий період за всю історію своєї незалежності. Він не оминув ні політику, ні економіку, ні соціальну сферу. Криза триває на фоні підписання угоди про асоціацію з ЄС та початку повноцінної дії зони вільної торгівлі. Чи можливо бізнесу у таких умовах не тільки виживати, але й розвиватися? Як державі та регіонам знаходити та залучати іноземні інвестиції? Як, не чекаючи завершення довготривалих реформ, використовувати ті переваги, що країна вже має в наявності? Про це, а також про позитивний досвід роботи європейських інвесторів у нашому регіоні, читайте у матеріалі Громадського ТБ Запоріжжя.

Україна не Африка
21 квітня у Запоріжжі під час семінару «Експортно-імпортна діяльність в умовах нових викликів та пріоритетів» віце-президент торгово-промислової палати України Сергій Свистіль між іншим зазначив наступне:
– У Африку вкладають гроші, в Україну не вкладають. Чому? Тому що Африка більш прогнозована.
Після чого додав, що потенціал України – величезний. Головне – навчитися його правильно продавати.

Так, наразі Україна переживає не найкращі часи для бізнесу. Розгортання політичної кризи та військового конфлікту на Сході, економічний спад, інфляція та зниження купівельної спроможності громадян значно ускладнили ринкові умови для бізнесу в Україні.

Незважаючи на те, що в рейтингу Світового Банку Doing Business Україна перемістилась з 112-го на 96-те місце, загальний адміністративний тиск на бізнес залишається високим. Це створює велику кількість правових та регуляторних перепон, з якими приватний бізнес в Україні має справу фактично на всіх етапах ведення бізнесу: починаючи від реєстрації бізнесу, формування виробничого майданчика та підключення його до різних мереж, отримання дозволів та проходження адміністративних процедур, під час імпорту та експорту товарів, сплати податків і т.д., і завершуючи процедурою закриття бізнесу.


/Фото http://biz.liga.net/

Відповідно до опитування, проведеного восени 2015 року в рамках проекту «Рівень сприйняття корупції», у якому взяв участь 2741 керівник українських підприємств, однією з головних перепон на шляху розвитку бізнесу є корупція. При цьому, кожен четвертий опитаний асоціює корупцію із податковою адміністрацією, а кожен третій – вірить, що у 2015 році ситуація з корупцією погіршилась.

Погляд ззовні
Вищезгадані проблеми стосуються не тільки місцевого бізнесу, а й будь-якого капіталу, який вирішить зараз працювати на території України. Тим не менш, саме на фоні всіх цих проблем Україна розпочала імплементацію найбільш амбіційної міжнародної угоди в своїй історії стосунків з ЄС – Угоди про асоціацію. Угоди, яка створює поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (ЗВТ+).

Наразі інтернет буквально переповнений аргументами «за» та «проти», що стосуються впливу такої торгівельної угоди як на ЄС, так і на Україну. Однак, більшість аналітиків сприймають ЗВТ+, в першу чергу, як комплексну дорожню карту реформ, обов’язок виконати яку взяла на себе Україна за підтримки ЄС. Це дозволить з часом привести українське законодавство у сфері регулювання економіки у відповідність до найкращих європейських практик.

Як саме має змінитися Україна? Головних реформ декілька:

• Досягнути відповідності вимогам до технічного регулювання та стандартів безпечності продуктів харчування, що діють в ЄС, організації систем метрології, сертифікації, оцінки відповідності, а також системи ринкового нагляду, що дозволить усунути головні нетарифні бар’єри для торгівлі;
• Усунення надмірного адміністративного регулювання, що тяжіє над бізнесом (часто воно обумовлене корупцією);
• Уніфікація системи переміщення працівників з України в ЄС, а також з ЄС в Україну;
• Покращення захисту справедливої конкуренції та інвестицій, включно із захистом прав інтелектуальної власності;
• Зняття обмежень на вільний рух капіталу. Зокрема, Україна має зняти обмеження на обіг іноземної валюти, обіг торговельних кредитів, портфельних інвестицій, а також фінансових позик.

Проблема в тому, що зміни від впровадження вищезазначених реформ в українську економіку та сектори державного управління стануть по-справжньому відчутні та виведуть український інвестиційний клімат на рівень, подібний до європейського, лише через роки. Довгі роки. Чи є вони у України? Ні. Тому протягом турбулентних часів слід максимально використовувати ті відносні конкурентні переваги, котрі країна вже має.

/Фото insiders.com.ua/

Засоби від захитування

Аналітики інформаційної кампанії “Сильніші разом!” виділяють наступні головні переваги України для іноземних інвесторів:

1. Географія, клімат та населення. По-перше, Україна знаходиться під боком у Європи. По-друге, незважаючи на всі труднощі, Україна й сьогодні залишається шостим найбільшим споживчим ринком в Європі.
2. Девальвація гривні. Як це не парадоксально, проте, перевагою України є знецінення національної валюти. Вітаємо, наразі ми одне з найбільш привабливих місць в світі для проектів нових промислових виробництв, оскільки оплата праці, енергоресурси, сировина та інші виробничі витрати стали значно дешевшими в доларовому еквіваленті.
3. Логістика. Доставка продукції з України до більшості європейських ринків вантажним автотранспортом триває лише два дні. Наприклад, поставки товарів з Китаю до ЄС тривають 22 дні. Також Україна має спільні кордони з чотирма європейськими країнами.

Що стосується сфер для інвестицій, то в Україні найбільш перспективними є наступні:

Сільське господарство. Тут і 33% світових запасів найбільш родючого чорнозему, і 41 млн гектарів земельних угідь, і дешева за європейськими мірками вартість річної оренди землі – в межах 80 євро за гектар (наприклад, у Нідерландах – близько 900 євро).

IT-сектор. Україна займає перше місце в Європі в сфері ІТ за швидкістю зростанням кількості ІТ-професіоналів – близько 90 000 осіб сьогодні. На території країни ведуть діяльність більше 1 000 ІТ-компаній. При цьому обсяг експорту українського програмного забезпечення та ІТ-послуг досяг 2,5 мільярдів доларів США у 2015 році, що становить 4% від загального експорту України. До 2020 року ця цифра може досягти 10 мільярдів доларів США.

Фармацевтика. Вітчизняна фармацевтична промисловість продемонструвала стійку тенденцію до заміщення імпортних препаратів вітчизняними після того, як іноземні компанії збільшили свою присутність в Україні, купуючи існуючих гравців чи засновуючи нові проекти. В результаті їхніх зусиль щодо покращення якості медичних препаратів, а також зусиль з маркетингу та ребрендингу, продажі ліків, вироблених в Україні, зросли і досягли 76% від загального обсягу продажів в середині 2015 року. Додаткова можливість для вигідних інвестицій в цій галузі існує як наслідок високого ступеню фрагментації українського ринку фармацевтики, де гравець №1 займає лише 5% ринку, а на ТОП-10 компаній припадає лише 1/3 від загального обсягу роздрібних продаж на фармацевтичному ринку.

Зелена енергетика та енергоефективність. Україна займає 30-те місце серед ТОП-40 світових ринків відновлювальної енергетики. А прямі іноземні інвестиції у сектор відновлюваної енергетики зростали до 2014 року у форматі двозначних чисел. Проте, сьогодні лише 3% українського енергоспоживання походить з відновлювальних джерел, більшість з яких припадає на гідроенергетику. Ця частка (відповідно до Національного плану дій з відновлювальної енергетики) має досягти 11% частки відновлювальних джерел енергії у загальному енергоспоживанні до 2020 року.

Логістика та інфраструктура. Як згадувалося раніше, Україна має дуже вигідне стратегічне розташування між Європою та Азією, поєднуючи ЄС із Росією та Центральною Азією, та маючи на своїй території чотири з десяти панєвропейських транспортних коридорів. З точки зору розміру, Україна є найбільшим ринком в Європі (за винятком Росії) для залізничних вантажних перевезень та 4-м за обсягом пасажирських перевезень. Україна має достатню інфраструктуру для підтримки своєї експортно-орієнтованої економіки – близько 170 000 км доріг, близько 22 000 км залізничного полотна, 13 морських портів уздовж материкової частини України, понад 20 пасажирських аеропортів – та лише 2 дні для подолання вантажівкою відстані з України до більшості європейських міст.

Запоріжжя інвестиційне
Але повернемося з небес теорії на землю практики. Запорізьку землю. Та на її прикладі спробуємо знайти підтвердження того факту, що Україна має цілу низку переваг не лише у аналітичних викладках. Переваг і вад.

Для початку декілька цифр. За даними головного управління статистики у Запорізькій області, протягом 2015 року у Запорізьку область вкладено 21,7 мільйона доларів іноземних інвестицій. Гроші надійшли з 49 країн світу. Проте, переважну частку загального обсягу інвестицій – 77,6 %, складають надходження з країн ЄС.
До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 95,0% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Швеція, Корея, Естонія, Ірландія, Панама, Словаччина, Швейцарія, Бермудські Острови, Нідерланди.
Серед галузей, що найбільше цікавлять інвесторів, – виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, виробництво автотранспортних засобів, металургія, оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів, організації, що здійснюють операції з нерухомим майном.

Наразі обсяг інвестицій є меншим ніж у докризові роки. Проте,тенденція до збільшення обсягів фінансових вливань очевидна.

Розвідка боєм
З останнього. 14 квітня Запоріжжя відвідав надзвичайний та повноважний посол Фінляндії в Україні Юха Віртанен у супроводі фінської бізнес-делегації, сфери зацікавленості якої стосуються вантажоперевезення, фармацевтики та розвитку ринку банківських послуг.
Під час зустрічі з міським головою Володимиром Буряком посол зазначив, що його візит має на меті три цілі:
– Перше – на власні очі побачити, яка зараз ситуація у місті та регіоні. Друге – визначити економічний потенціал для співпраці Фінляндії з Запоріжжя. Третє – допомогти фінський бізнес-групі у налагоджені контактів з бізнесом регіону.

При цьому голова делегації Віктор Пушкарьов наголосив, що можливість майбутньої співпраці залежить передусім від муніципалітету та тих умов, які він створить для закордонного бізнесу.

Як і належить меру, Володимир Буряк підкреслив, що місто зробить все від нього залежне, щоб створити максимально сприятливі умови для інвесторів. Зокрема, наразі триває велика реконструкція запорізького аеропорту, щодо розвитку якого є великі плани.

Фінські гроші

Візит саме фінів до Запоріжжя не є випадковістю. Справа в тому, що фінський бізнес є давнім і успішним партнером регіону. Інвестиції заснованої у Фінляндії, а наразі транснаціональної, корпорації Konecranes у підприємство «Запоріжкран», перетворили завод у лідера кранобудівництва на пострадянському просторі.

Розповідаючи про те, як фінському капіталу працюється у Запоріжжі, директор з маркетингу та корпоративної комунікації фінської компанії Konecranes Ukraine Олександр Павлов починає з проблем:

– Незважаючи на те, що Європа усіляко стимулює Україну – взяти той самий безвізовий режим, загальна нестабільність ситуації дуже відчувається. Чого варта вся ця демократія літаючих келихів? Величезна проблема – це законодавство, що стосується бізнесу. Те саме податкове законодавство змінюється майже щороку. І воно дуже заплутане. А українська корупція? При тому, що якісь корупційні схеми – вони взагалі поза фінською ментальністю. Уникати корупційних схем, які, до речі, майже нікуди не зникли, нам вдається лише за допомогою системної співпраці з владою – ми намагаємось знаходити точки дотику та пояснюємо усі переваги того, що в регіоні працює велика європейська компанія. Це і 400 робочих місць, і постійні вливання іноземної валюти, і позитивний імідж області загалом.

Незважаючи на всі ці труднощі, днями Konecranes відсвяткував десятиліття з моменту придбання запорізького заводу. За цей час в модернізацію підприємства вкладено понад 30 мільйонів євро. Чому, не зважаючи на всі труднощі, Konecranes продовжує успішно працювати у Запоріжжі? Олександр Павлов виділяє декілька головних переваг:

– Дуже зручна логістика. Це і порти, і розвинена мережа залізничних та автомобільних доріг. Висококваліфікований персонал, але при цьому невеликий за європейськими мірками фонд заробітної платні. Доступ до сировинної бази та ціла низка металургійних комплексів під боком. Багато витратних матеріалів ми можемо придбати на місці замість того, щоб везти їх за тисячі кілометрів. І якщо в 2014 році керівництво компанії навіть розглядало можливість піти з України, то зараз ми завантажені замовленнями на 100 відсотків.

На території заводу «Запоріжкран» також працює індустріальний парк, у якому в рамках однієї інфраструктури співіснують різні підприємства, що мають спільну профільну діяльність. Вони виробляють товари та послуги одне для одного і тим самим мінімізують свої витрати до 30 відсотків. Сьогодні на базі парку працює 12 українських фірм та одна бельгійсько-німецька компанія.

Як результат – наразі міська влада займається вивченням позитивного досвіду підприємства для його подальшого розповсюдження на інші інвестиційно-привабливі сфери регіону.

Максим Щербина

Share on FacebookShare on VKTweet about this on TwitterShare on Google+